Відшкодування моральної шкоди, заподіяної расовою дискримінацією – європейський досвід.
В Європі зараз набуває „популярності” відшкодування моральної шкоди за порушення прав особи, що виражені у приниженні честі та гідності у зв’язку з її расовою чи національною належністю.
Одна з таких резонансних справ виникла в Даніії, де два громадянина Данії іранського походження не були допущені на дискотеку. Мотив персоналу полягав в тому, що вони прийняли громадян за іноземців. Громадяни звернулись до суду за захистом своїх прав. Суд в першій інстанції вирішив: накласти штраф у грошовій формі на працівника розважального закладу, який не допустив позивачів на дискотеку, та зобов’язати його вибачитися перед відповідачами. В частці вимог позивачів щодо відшкодування моральної шкоди в матеріальному еквіваленті було відмовлено, тому що у діях відповідача суд не знайшов принижуючого гідність постраждалих характеру. Суди другої та вищої інстанції погодились з рішенням попереднього суду.
Але відповідачі вирішили боротися за свої права, та звернулись до Комітету по боротьбі з усіма формами расової діскримінації (CERD), органу Європейського Союзу. Вони наполягали, що штраф у грошовій формі носив лише символічний характер, не відповідав правопорушенню, та вимагали грошової компенсації заподіяної їм моральної шкоди.
Комітет по боротьбі з усіма формами расової діскримінації (CERD), вирішив, що проблематика расової діскримінації в сучасному суспільстві є дуже гостра, і відмова відвідування суспільного закладу, який призначений для всіх, є принижуючою, а постраждала особа має право на відшкодування моральної шкоди. Адміністративний штраф та відшкодування моральної шкоди – це дві санкції, які не виключають одна одну, тому присудження адміністративного штрафу не знімає питання про відшкодування моральної шкоди та не може бути його еквівалентом.
Рішення Комітету є обовязковим для всіх держав-членів Європейського Союзу. CERD Рекомендував державам – членам ЄС прийняти відповідні норми, які б регулювали відповідальність за приниження гідності людини, викликане дискримінацію.
Таке рішення стало причиною виникнення ряду подібних позовів в багатьох державах Євросоюзу. Позивачами, як правило, виступають представники „конфліктних” національних меншин.
На сайтах відповідних національних меншин наводяться рекомендації, як діяти у випадку порушення своїх прав через національну чи расову дискримінацію.
Поряд з захистом порушенних прав також виникають ситуації, коли порушення права провокується з боку майбутніх позивачів з метою отримання грошової компенсації.
Так, наприклад, в Оломоуці (Чеська Республіка) була подана позовна заява від трьох громадян Чехії циганського походження, яких, за їх твердженням, не допустили до бару. На їх думку, дії власника ресторану були мотивовані расовою нетерпимістю. Позивачі вимагали письмового вибачення відповідача та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 чеських крон (примірний еквівалент - 2000 євро) кожному відповідачеві. Суд в першій інстанціі вимоги задовольнив.
Але апеляційний суд встановив, що позивачі діяли за попередньою змовою, припускаючи можливу відмову персоналу, з метою отримання грошової компенсації. Їх неохайний зовнішній вигляд та поведінка були такими, що привернули увагу персоналу. До того ж, один з позивачів був молодше 18 років, а особам молодше 18 років заборонено продавати алкогольні напої. Тому відмова персоналу бару впустити позивачів була викликана не націоналістичними мотивами. До того ж відмова не виражалася у грубій формі та не була прилюдною, і останні відвідувачі бару не звернули увагу на інцидент. Суд вирішив, що письмове вибачення відповідача та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 чеських крон (примірний еквівалент - 80 євро) відповідає характеру нанесеної моральної шкоди.
В Чеській Республіці суд, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, що виражається в приниженні честі та гідності особи, спочатку розглядає можливість морального задоволення позивача вибаченням чи іншими подібними діями відповідача, якщо ж цього недостатньо, вирішує питання про суму матеріального відшкодування. Матеріальне відшкодування завжди носить компенсаційний характер, при визначенні його розміру треба виходити з обставин конкретної ситуації, а також з особ позивача та відповідача. Моральна шкода, що полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи повинна бути вчинена таким чином, щоб впливала на положення особи в суспільстві. Дії винної особи повинні бути такими, що порушують права особистості (право на честь, гідність, репутацію). При вірішенні питанні щодо прав, які можуть бути порушені, слід керуватись, в тому числі, Декларацією загальних прав та свобод людини.
Порушення прав особи повинно носити об’єктивний характер, тобто на місці постраждалої особи будь-яка особа відчувала б негативні почуття, образу чи приниження. Якщо останнє правило не дотримується, тобто дії відповідача визвали негативні почуття тільки у конкретної особи через якісь особливості її характеру, чи долі, можна говорити, що має місто помилка, неправильне рішення особи, яка вважає себе постраждалою, що виключає вину відповідача.
На тенденцію поширення позовів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної расовою чи іншою дискрімінацією, необхідно звернути увагу, тому що подібні позови можуть незабаром виникнути і в нашій державі.
Захист прав особистості від дискримінації передбачений ст. 24 Коституції України. Також зобов’язання захисту від расової дискримінації містяться в загальних (Міжнародні пакти про громадянські та політичні права і соціальні, економічні та культурні права 1966 року, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, Європейська соціальна хартія) і великій кількості спеціальних (Міжнародна конвенція ліквідації усіх форм расової дискримінації, деякі конвенції Міжнародної організації праці, Європейська рамкова конвенція захисту прав національних меншин, Європейська хартія регіональних мов і мовних меншин тощо) міжнародних договорах з прав людини. Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, повинно забезпечуватися без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. Оскільки Україна є учасником Конвенції, то рішення Європейського суду з прав людини за статтею 14 Конвенції мають бути враховані в українському законодавстві і практиці.
Згідно ст. 23 ЦК України, „особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав”.
Важливо, що відповідачами по позовах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної расовою чи іншою дискрімінацією, заподіяної внаслідок відмови впустити особу в будь-який суспільний заклад з приводу її національної належності, виступають виключно підприємці - власники підприємств суспільного харчування та розважального бізнесу (ресторани, бари, дискотеки тощо).
Тому для попередження подібних конфліктних ситуацій необхідне проведення роз’яснювальної роботи з персоналом; встановлення чітких правил щодо відвідувачів (наприклад, встановлення заборони відвідувати заклад особам, молодшим 18 років, особам у стані сп’яніння, вимогою відвідування закладу може також бути наявність карток, членства у клубі, запрошувань чи придбаних білетів, і подібне). Ці вимоги повинні бути розміщені на видному місці. В жодному разі заборона відвідати заклад не повинна бути мотивована расовою чи національною належністю особи, або іншими принижуючими гідність людини мотивами.
При виникненні конфліктної ситуації ії треба локалізувати, не привертаючи увагу інших відвідувачів. Відмова впустити особу, якщо в цьому є необхідність з міркувань, наприклад, безпеки інших осіб, повинна бути обгрунтована і виражена у ввічливій формі.
При захисті своїх прав також необхідно пам’ятати, що відшкодування моральної шкоди може полягати не тільки в матеріальному еквіваленті. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Одним з таких способів може бути прилюдне чи письмове вибачення відповідача.
